"Є люди, з якими мені хочеться розмовляти, а є люди, з якими хочеться мовчати. І одних, і других мені часом дуже бракує".
"Усе треба робити вчасно, але для того, щоб це встигати, ніколи не вистачає часу".
"Свобода плачу — це також одна з тих свобод, від яких вона ніколи не відмовиться. Можна плакати в метро, притиснувшись до темної шибки. Можна плакати в темному переповненому залі кінотеатру — беззвучно і не схлипувати, дозволяти, щоб сльози котилися по щоках, і навіть їх не витирати. Бо тут цей плач буде дуже самотнім. Сльози — це дуже інтимно, все що обеззброює людину — це так інтимно".
"Люди бояться мовчанки, густої та спокійної, вони панікують і починають краяти її словами, дуже зайвими".
"Деякі розмови чекають на своє продовження багато років..."
"Час, відданий іншій людині, може виявитися найкращим подарунком".
"Боже, чому я мушу жити в цій країні, у якій ні¬хто не знає, що таке свобода? Боже, чому я мушу жити в цій країні, де люди похмурі й мало сміються? Боже, чому я не хочу жити в іншій країні, бо ноги мені прив'язано до цієї землі, схожої на великий цвинтар?"